Офіційний сайт ЗОШ І-ІІ ст. с.Підкормілля - Жертви Сталінських репресій 1938-1940 р.
Субота, 10.12.2016, 00:17
Вітаю Вас Гість | RSS

Офіційний сайт ЗОШ І-ІІ ст. села Підкормілля

Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 403
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Жертви Сталінських репресій 1938-1940 р.

На Хуторі Кисілі в 30-40-х роках проживала сім'я Куха Кузьми Созоновича (1895-1961 рр.) з дружиною Ульяною. В 1923 та 1924 роках народилися дочки Віра і Єлизавета. Глава сім'ї був на службі в польської держави лісником. За тодішніми законами всі службовці повинні були прийняти польське підданство. Це зробив і Кузьма Созонович.

В селі Зарудче на місці маєтку пані Ту шевської було організовано радгосп. Частина молоді там влаштувалась на роботу. Доглядали велику рогату худобу, коней, свиней, овець, вирощували зернові, картоплю. А поголів'я худоби та сільськогосподарський реманент поновлялися за рахунок конфіскації майна репресованих жителів району.

Згідно постанови Ради Народних Комісарів N 283-127 від 2 березня 1940 р. підлягали репресії і сім'я Куха Кузьми Созоновича. Сім'ю у складі дружини Уляни, дочки Єлизавети та самого господаря відправили на спецпоселення в Архангельську область Холмогорського району. Все майно підлягало конфіскації і передавалось до Зарудна в радгосп.

Там, на півночі, сотні, тисячі таких же репресованих повинні були працювати. Шість довгих років, влітку і взимку, кожен день вручну різали і валили ліс. Годували дуже погано. Тому багато спец поселенців помирало від такої праці, недоїдання, відсутності медичного обслуговування. Врятувало сім'ю від втрат те, що Кузьма Созонович працював конюхом. Потрошку приносив додому овес, який вночі в ночі варили. Цей навар пили. Так і вижили.

Закінчилась війна. У місце висилки в спец поселення стали приїжджати представники від США, Англії, Польщі. Вони повідомляли про те, що піддані Польщі, за бажанням, мають можливість переїхати жити в ці країни. Але кортіло додому. Адже шість років не бачили рідних і близьких. Що з ними? Ось і в Підкормілля. Яка радість! Але водночас і смуток вхопив їх душі. Сестра Віра жива та її дочка Марія. Чолові Віри Федір загину від рук партизанів з невідомих причин. Знову стали жити всі разом.

В 1949 р. з навколишніх хуторів утворився колгосп «Вільна праця», а в 1950 р. відбулося об'єднання з колгоспом ім. Калініна в с. Зарудче. Незабаром туди вступила і сім'я Кухів. Кузьма Созонович виконував різні роботи, Віра - працювала в рільничій бригаді, а Єлизавета -дояркою. В 1948 р. Єлизавета вийшла заміж за хлопця з Заріки - Оласюка Садка Авдійовича, який почав працювати в цьому господарстві спочатку різноробочим, а після закінчення Овадівського профтехучилища - механізатором. Виростили трьох дочок. Але невблаганний час бере своє. Нині ні Кузьми Созоновича, ні Уляни Григорівни, ні їхньої дочки Єлизавети немає в живих.

Вхід на сайт
Кошик
Ваш кошик порожній
Пошук
Календар
«  Грудень 2016  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031
Друзі сайту
http://golosiivruo.gov.ua/apic.php?120&images/banner/26.jpg

Copyright MyCorp © 2016
Створити безкоштовний сайт на uCoz