Офіційний сайт ЗОШ І-ІІ ст. с.Підкормілля - Заснування хуторів
Субота, 10.12.2016, 00:16
Вітаю Вас Гість | RSS

Офіційний сайт ЗОШ І-ІІ ст. села Підкормілля

Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 403
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Заснування хуторів

Село Підкормілля розташоване за п′ять кілометрів від районного центру  Любешів у північному напрямі. За два кілометри від села в північно-західному напрямку знаходиться озеро Люб′язь.

Про час виникнення села  Підкормілля немає ніяких даних  в архівних документах ні Мінська, ні Бреста, ні Києва. Тому історія села написана, в основному, зі спогадів старожилів та архівних даних з 1945 року.

Там, де розташоване тепер село Підкормілля, ще в першій половині XIX ст. місцевість була інакшою. Зовсім не було житлових будинків чи господарських приміщень. На підвищених місцях ріс ліс з хвойних і листяних дерев. В низинах розрослися чагарники. Тут водилися дикі звірі та безліч птахів. Тут же навесні виростала зелена соковита трава.

    За чотири кілометри від цього місця були села Зарудчі, Проходи, Люб′язь. Біля Зарудча і Любешова розкинулись, як для Полісся, родючі поля, які в народі називають «Політок». Тому давно їх придбали в свої руки польські пани ще з часів Люблінської унії, тобто коли українські землі перейшли під владу Польщі. Пізніше жителі села Зарудчі потрапили до них в поземельну залежність, а пізніше і в кріпосну. За користування земельним наділом жителі села платили оброк та відробляли панщину, яка на кінець ХVIІІ ст. становила три дні на тиждень.

 Крім панщини селяни відробляли багато повинностей. У ХVII-XIX ст.. більшість земель навколо Любешова належали магнату А.Чарнецькому. Після реформи кріпосного права 1861 року землевласники зберегли за собою масиви кращої землі. Той же Чарницький в 1866 році мав поблизу Любешова  та навколишніх сіл 7755 десятин землі. Гірші землі, які ставали власністю держави, царський уряд почав продавати селянам. Тому частина малоземельних селян  з села Зарудчі купили такі земельні наділи на місці майбутнього села Підкормілля.

 Жителів села Зарудчі приваблювала ця місцевість перш за все тим, що тут були зручні місця для випасу великої рогатої худоби.

В кінці XIXна початку XXстоліття з сіл Бучин, Зарудчі та інших сіл сюди сім′ями починають переселятися люди. Одним з перших сюди перебрався Мацерук Петро Васильович,  родом з села Бучин. Переселився він на хутір, який назвали Підкормілля.

(Ця назва походить від того, що жителі села Зарудчі приганяли сюди навесні, влітку, восени випасати худобу, підкормлювати). В нього було три дочки, одна з яких в 1901 році вийшла заміж  за Дарчича Івана Олександровича, жителя села Сваловичі.

  Після реформи Петра Столипіна, яка передбачала розвиток хутірської системи, сюди переселилися ще декілька сімей. Це Кулик Софрон  з села Зарудчі, Набойчик Лук′ян з Свалович. Сім′я Куликів поселилася в західній частині нинішнього села Підкормілля.

Навколо оселі, яка розташувалася на невеликій нивці, ріс густий ліс. В вітряну погоду він дуже шумів. Звідси, напевно, і назва хутора «Шуми».

 Набойчики поселилися на північній околиці села кругом якої було болото. Отже і назва хутора – «Болотця».

Через деякий час сюди ж переселилися родичі з Зарудче. Це сестра Пелагея з чоловіком, який родом з села Пнівне Камінь-Каширського району. Чоловік її, Євтушик Давид Григорович, в той час був на службі у Любешові в повітовій управі. Сюди ж переселився дід Лукаш, дядько і брат, яких звали Петрами. Тому брід, яким можна було перебратися з їхнього хутора до урочища Коромолля дістав назву «Петрусівський».

За два кілометри від хутора Підкормілля поблизу озера Люб′язь (Любяжь) знаходився хутір Конотопи. Назва хутора Конотопи походить від того, що в цьому місці проходив шлях з Литви на Волинь, через грузьке болото, в якому часто топилися коні. Кругом хутора, крім болота, був ліс: в вищих місцях хвойний, в нижчих – листяний. В низинах було багато чагарників, де водились дикі звірі і безліч птахів. Жителями хутора Конотопи були Столярчук Тадей, Лисак Іван, Зіміч Левін, Корецький Данило.

    Були ще хутори Киселі, Тварця. Перший отримав назву від украй поганої дороги, яка під час дощів перетворювалась в непролазне болото (як кисіль). Другий від того, що тут твердий грунт і чистий, і чистий як обличчя людини (твар).

    Значна частина жителів з села  Зарудчі, яка мала тут земельні наділи, продовжували ними користуватися, але поки що в Підкормілля не переселялися.

На початок ХХ ст.. в хуторах було близько 60 дворів. Селяни користувались дерев′яними знаряддями праці: софою, ціпом, дерев′яною бороною, дерев′яною лопатою.

Перший віз на залізному ходу з′явився у жителя Бондарчука, який був у Зарудчівського поміщика.


Вхід на сайт
Кошик
Ваш кошик порожній
Пошук
Календар
«  Грудень 2016  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031
Друзі сайту
http://golosiivruo.gov.ua/apic.php?120&images/banner/26.jpg

Copyright MyCorp © 2016
Створити безкоштовний сайт на uCoz