Офіційний сайт ЗОШ І-ІІ ст. с.Підкормілля - Село в роки першої світової війни
Неділя, 11.12.2016, 01:18
Вітаю Вас Гість | RSS

Офіційний сайт ЗОШ І-ІІ ст. села Підкормілля

Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 403
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Село в роки першої світової війни

Настав 1914 рік. Почалася перша світова війна. Не оминула вона і наше село. Люди змушені були ховатися в лісі. Окупанти, прийшовши, відразу почали грабувати населення. Забирали усе, що потрапляло до рук: хліб, одяг, худобу. В 1915 році, в першу неділю Великого Посту, німці наказали всім жителям села Хоцунь спакуватися, тому що будуть вивозити людей, в зв’язку з тим, що в селі буде стояти фронт. В селі жило десь близько 5 родин жидів. Вони біля німців були перекладачами. Коли німці мали людей вивозити із села, то жид Янкин - його дражнили "масоном ", порадив німцям лишити деяких людей. Вони всі жили в згоді з ним. Таких родин було десь біля двадцяти. Для перевезення людей, окупанти надали свій транспорт. Люди взяли з собою тільки те, що могли нести у руках. В селі покинули худобу, збіжжя та інші продукти. Військовий транспорт людей відвіз до села Юхнавічи на станцію. Того самого дня, ввечері, відразу розмістили людей в товарні вагони і поїзд поїхав до Польщі, в місто Деблін . Від поїзда їх завели до військових дерев'яних кошар, які були одноповерхові і в яких уже жили біженці. Тут було багато наших людей з різних сторін Полісся. Між людьми був поширений тиф. Німецькі лікарі пробували стримати тиф. Тут  робили уколи людям проти тифу щотижня. В таборі стояла німецька військова кухня на колесах. Харчі видавали по військовому – люди ставали один за другим і підходили до котла, і діставали свою порцію харчів. Харчі були погані. Вранці давали каву і хліб, на обід давали рибу солену і капусту. На вечір знов каву і хліб. В цім таборі біженці довго не жили. Десь близько одного місяця. Пізніше почали до табору приїжджати польські пани і людей забирали до себе на роботу. Пізньої осені 1916 року звідси їх всіх вивезли.

Для Любешівщини в цілому, німці принесли певні паростки цивілізації. До німців ніяких доріг до Хоцуня не було. За період окупації було побудовано п'ять мостів по дорозі Хоцунь -Шлапань і Хоцунь - Сваловичі, міст через Прип'ять в урочищі Паршова в напрямку Підкоромілля і Любешова, і міст через Бровницю (озеро Люб'язь) в напрямку села Люб'язь.

 В 1917 році російська армія змушена була відступати. Лінія фронту стабілізувалася по річці Стохід. Хутори були окуповані німецькими військами. Вони відразу почали свою колонізаторську діяльність. Військові побудували вузькоколійну залізну дорогу від хутора Підкормілля до села Бучин через село Селісок. Вони вирізали найкращий ліс і возили його до урочища «Своротва». Там проходила вузькоколійна з Любешова на Камінь-Каширський та Яново (Янов Поліський, Білорусія). Тут ліс вантажили у вагони і відправляли в Німеччину. На окраїні села було збудовано декілька бараків, в яких жили німецькі солдати і ті, хто заготовляв ліс.

Внаслідок військових дій дуже постраждало с.Зарудчі. Воно було зовсім спалене. Людям не було де жити. Частина жителів перебралась у сусідню Рівненщину, там наймитували у заможних господарів. Тих, хто залишився, німці вивезли на хутір Сверині, що поблизу с.Мукошин. Після закінчення війни біженцям с.Зарудчі не було куди повертатися, бо житло було спалене. Вони тимчасово жили в залишених німцями бараках. Через деякий час отримали наділи землі і побудували власне житло. Господарства були невеликі. В основному від 3 до 5 десятин землі. З худоби: кінь, 2-3 корови, вівці, птиця.


Вхід на сайт
Кошик
Ваш кошик порожній
Пошук
Календар
«  Грудень 2016  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031
Друзі сайту
http://golosiivruo.gov.ua/apic.php?120&images/banner/26.jpg

Copyright MyCorp © 2016
Створити безкоштовний сайт на uCoz