Офіційний сайт ЗОШ І-ІІ ст. с.Підкормілля - Незгасне полум’я
Субота, 10.12.2016, 00:15
Вітаю Вас Гість | RSS

Офіційний сайт ЗОШ І-ІІ ст. села Підкормілля

Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 403
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Незгасне полум’я

 22   червня    1941    року фашистська Німеччина, порушивши дружні стосунки із своїм союзником - СРСР, віроломно напала на його територію. На Україну наступала група військ «Південь», найбільш оснащена танками і літаками. Німецькі війська швидко просувалися вперед: 25 червня вони захопили Луцьк, 28 - Рівне.

29 червня німецько-фашистські війська ввійшли в Любешів. Салютуючи цій події, вони стріляли по домашній живності, птахах парку і просто для розваги «ганяли кулі» по воді Стоходу. Саме так проголосили про встановлення «нового порядку» в районі. Почались чорні дні окупації, залиті ріками невинної крові, густо всіяні пожежами і руїнами.

Окупація нашого села тривала з 29 червня 1941р. по 20 липня 1944р. Виконуючи план «Ост», директиву № 21 та вказівки Гіммлера „стріляти всіх винних і невинних" окупанти наповнили наш край    вбивствами, пограбуваннями і розбоями. Вже

7-9 липня 1941 року фашисти і їхні прислужники з числа українців вбили 45 беззбройних любешівців. Через декілька днів у районі села Судче вони знищили близько ста чоловік, переважно дітей і жінок. Ось як про ті події згадує Абрамович Степан Павлович: « У вересні 1941р. староста Дроботюк Олександр, або як на його казали Балаховец, отримав наказ доправити всі єврейські сім'ї  до гетта в Любешів. А через декілька днів прийшов новий наказ відправити до Любешова майно цих сімей. Було споряджено декілька підвід везти меблі та речі єврейських сімей. Я поїхав замість батька.  Приїхавши до  місця  призначення дорослі  чоловіки  почали розвантажувати вантаж, а мене відпустили прогулятися. Я пішов в центр містечка і побачив там страшну картину: на табуретці сидів німецький офіцер у білих рукавичках, перед ним стояв стілець на якому лежав пістолет. Поряд була викопана яма і німецькі солдати підводили людей (євреїв), групами по три чоловіки, а офіцер їх розстрілював. І саме в цей час йому принесли сніданок: каву та бутерброд. Офіцер зняв рукавички і тут же, на місці розстрілу почав їсти. Від цієї картини мені стало так страшно, що я втратив свідомість. Як тільки прийшов до пам'яті то швиденько побіг до своїх односельчан. Довго ще ця картина стояла у мене перед очима. Було мені тоді 10 років»

Масові розстріли повторилися 15 вересня 1942 року, коли в Любешові,
поблизу Судча і Люб'язя майже одночасно було знищено близько 50-ти жителів
району єврейської національності. 

Як і сотні інших сіл та хуторів, хутори майбутнього села Підкормілля попали під окупацію фашистів. Німці встановили свої порядки. Перш за все жителі повинні були здавати властям молоко, худобу, птицю, зерно, сіно… Усе це відправляли вузькоколійкою в Янов, або Камінь-Каширський, а звідти в Німеччину.

    На кінець 1941 р. особливо в 1942 р. почалась боротьба місцевого населення з німецькими загарбниками. Багато людей йшло в партизанські загони. У 1941-1942р.р. керував партизанською боротьбою на Любешівщині Центральний штаб партизанського руху Білорусії, тому що значна частина району раніше відносилась до Пінського повіту Мінської губернії.

    7 листопада 1942р. в честь 25-річчя Великої Жовтневої революції групи партизан захопили станцію хутора Конотопи. Перевдягнувшись у форми залізничників, зупинили поїздок, який віз награбоване добро у Камінь-Каширський для відправки у Німеччину. Партизани спрямували поїздок на Янов, а по дорозі заїжджали  в села Люб′язь, Шлапань, Дольськ, Коліно, Мохро роздавати награбоване людям. Порожній поїзд пустили в Дніпро-Бузький канал, який перед тим партизани підірвали.

    В хаті Лисака Івана розташовувався штаб Червоної Армії. В урочищі Підозір′я проходила лінія фронту.

    5 березня 1944р. воїни третьої роти І батальйону 1295 полку 160 Брестської стрілецької дивізії визволили Підкормілля, а 7 квітня прорвали лінію фронту і визволили Люб′язь.

    9 травня 1945р. жителі хуторів с.Підкормілля зустрічали зі сльозами на очах. За роки війни не повернулося з фронту і загинуло 26 наших односельчан, багато вивезли до Німеччини, як дармову робочу силу. Повертаються і учасники бойових дій. Село починає відбудовуватись і розбудовуватись.
Вхід на сайт
Кошик
Ваш кошик порожній
Пошук
Календар
«  Грудень 2016  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031
Друзі сайту
http://golosiivruo.gov.ua/apic.php?120&images/banner/26.jpg

Copyright MyCorp © 2016
Створити безкоштовний сайт на uCoz